таких обмежень немає у цьому договорі, то адвокату достатньо подати суду ордер, а для огляду можна подати сам договір доручення клієнта із адвокатським об'єднанням, про що зробити відмітку у протоколі судового засідання, що обмежень щодо повноважень адвоката не існує, про що може підтвердити сам клієнт - сторона у справі або подати суду його копію для приєднання до справи.
  За ордером адвокатського об'єднання, правова суть якого, до речі, ніде не розкрита, адвокат вправі представляти інтереси особи в цивільному процесі, але такий ордер не розкриває питання про межі повноважень адвоката, розмір винагороди адвоката тощо. Понад те, поняття «ордер» не регламентоване ні ЦК, ні Законом України «Про адвокатуру», про нього йдеться тільки в у п. 4 ст. 42 ЦПК та у Правилах адвокатської етики. Поняття «ордер» - це наслідок юридичної практики радянських часів та практики таких адвокатських об'єднань, якими були раніше юридичні консультації. Зрозуміло, що такі адвокатські об'єднання не можна заборонити і вони вправі як правонаступники продовжувати використовувати такі назви. Зокрема, це зумовлено ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», але перед назвою «юридична консультація» має стояти передбачений Законом термін, який свідчитиме саме про об'єднання адвокатів: адвокатське бюро, колегія, фірма, контора або інше адвокатське об'єднання.
  Іноді судді ставляться до адвокатської діяльності формально і вимагають від адвокатів, які працюють індивідуально або в об'єднанні, лише ордери, а договори доручення на підтвердження їхніх повноважень не приймають. Але саме про договір між адвокатом та клієнтом йдеться у ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», коли постає питання про оплату праці адвоката.
  Позиція авторів щодо неможливості передачі повноважень адвокату на підставі довіреності розходиться з п. 146 Інструкції про