ката. Так, ч. 4 ст. 42 ЦПК передбачено, що адвокат на ствердження своїх повноважень може подати суду ордер, який виданий відповідним іпвокатським об'єднанням, або договір. Щодо договору, то на підставі договорів доручення (договору про надання адвокатських послуг) у переважній більшості діють адвокати, які займаються адвокатською практикою індивідуально. Тому в такому договорі довіритель може передбачити збмеження повноважень представника. Щодо ордера, то у ньому через його форми та зміст не можуть бути зазначені такі обмеження. У цьому контексті викликає сумнів висновок Зейкан Я.П., «що автори проекту прирівнюють ордер адвоката до довіреності та визначили для них однаковий правовий статус»20. По-перше, незрозуміло, який проект аналізує автор, адже йдеться про коментар чинного ЦПК, а крім того, виходячи із аналізу ч. 4 ст. 42 ЦПК, неправильним може вважатися висновок про те, що ордер законодавцем прирівняний до довіреності. Якщо буквально аналізувати ч. 4 ст. 42 ЦПК, то у ній зазначено, що ордер видається відповідним адвокатським об'єднанням, далі має місце сполучник «або» договором. Для правильного розуміння цього положення закону на практиці автори вважають за доцільне розглянути усі можливі ситуації щодо зазначених документів та визначитися, в яких випадках можливе оформлення повнова-
  Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України. - К.: Юри-дическая практика, 2006. - С. 81.
  
  ,
  
  197
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  жень ордером, а в яких договором. Перш за все слід сказати про те, що ордер видається адвокату адвокатським об'єднанням, але видачі такого ордеру передує договір між об'єднанням та клієнтом. Тому в такому договорі доручення можуть бути перелічені усі права та обов'язки адвоката у суді як представника та із зазначенням обмежень повноважень адвоката. Якщо таких