о обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні.
  196
  
  ГЛАВА 4. Стаття 44
  5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень пред-етавник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.
  1. Положення коментованої норми порівняно зі ст. 115 ЦПК 1963 року ГЇТТЄВО різняться.
  У зв'язку з цим автори вважають за доцільне зупинитися на порівняль-їсму аналізі ст. 115 ЦПК 1963 р. та ст. 44 нового ЦПК. У статті 115 ЦПК 1963 р., яка називалася «Повноваження представника в суді», передба-^гзся її зміст, тобто мав місце комплекс (перелік) процесуальних прав, які «гоже вчиняти представник від імені особи, яку він представляє. Але слід зазначити, що представник міг вчиняти усі ці процесуальні дії, які були передбачені у цій нормі лише за умови, якщо він був уповноважений на їх агчинення довірителем. Усі ці процесуальні дії стосувалися можливості іпійснення комплексу спеціальних прав і обов'язків позивача чи зілповідача щодо розпорядження об'єктом матеріально-правового спору.
  Щодо ст. 44 ЦПК, то у ній не перераховуються усі процесуальні дії, які може вчиняти представник від імені довірителя, а у ч. 1 зазначається, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, може вчй-кн-и від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має граво вчиняти ця особа. Виходячи із аналізу ч. 1 положення, яке має у ній місце, слід розуміти, що представник, який виражає інтереси однієї зі сторін, наділяється правами та несе обов'язки сторони, передбачені статтями 27, 31 ЦПК, крім тих, на вчинення яких він обмежений довірителем. Але це положення потрібно узгодити з різними видами представництва та І: кументами, які стверджують повноваження представника у суді, зокрема