ся одним із батьків.
  Однак автори вважають, що допуск представника до участі у справі має супроводжуватися роз'ясненням йому не тільки загальних процесуальних прав особи, яка бере участь у справі, а й встановлених негативних наслідків їх діяльності. Зокрема, у ст. 232 ЦК встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право ви-магати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодуван-ня збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
  При призначенні опікуна і піклувальника доцільно також роз'яснювати зміст статей 166, 167 КК, якими передбачається кримінальна відпові-дальність за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлено опіку чи піклування, а також за зловжи-вання опікунськими правами.
  Опіка і піклування над малолітніми і неповнолітніми дітьми встанов-люється згідно ст. 60 ЦК лише тоді, коли опікун і піклувальник на момент розгляду справи не були призначені органами опіки та піклування. Згідно ч. З ст. 243 СК опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
  Стаття 44. Повноваження представника в суді
  1. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді,
  може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні
  дії, що їх має право вчиняти ця особа.
  2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної проце-
   суальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
  3. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу України.
  4. Про припинення представництва або