би призначати адвоката, про що винести ухвалу. Але цей випадок неможливо змішувати із випадком законного представництва інтересів особи, визнаної сунім безвісно відсутньою. На нашу думку, коментована норма повинна бути доповнена положенням про призначення адвоката у певних випадках, зокрема, коли місце проживання відповідача невідоме. Незалежно від того, що таку особу оголошено у розшук (ст. 78 ЦПК), якщо суд дійде висновку про можливість слухання справи за відсутності відповідача, який розшукується, йому обов'язково повинен бути призначений представник. Така можливість зумовлена важливістю справ, а саме: це справи про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншого ушкодження здоров'я або смертю фізичної особи.
  Цікавим з точки зору процесу може бути призначення представника супом, у випадках, коли лише йдеться про визнання особи недієздатною у
  195
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  судовому порядку, тобто коли розглядається справа. Фактично особа ще не визнана такою, тому суд для захисту її інтересів може призначити адво-ката, оскільки на практиці можуть мати місце дії недобросовісних заяв-ників, які із корисливих мотивів (розпорядження майном, розпорядження майном на випадок смерті - посвідчення заповіту, спадкового договору, договору довічного утримання) можуть ставити перед судом питання про визнання своїх батьків, дітей, другого з подружжя недієздатними, хоча вони такими не є. Щодо порядку призначення таких адвокатів судом, оп-лату їх праці, у випадку надання правової допомоги особі безоплатно, то усі ці питання повинні знайти своє вирішення у Законі України «Про пра-вову допомогу».
  Загалом можна говорити й про те, що судом можуть бути встановлені ознаки неналежного представництва інтересів законного представника, наприклад, коли інтереси дитини будуть порушуватися