ладенням печатки юридичної особи. Але, на думку авторів, при прийнятті такої довіреності суд повинен також перевірити повноваження уповно-важеної особи за статутом, положенням, чи не суперечать вони закону, пе-ревірити наявність самої юридичної особи, чи має вона місце у реєстрі юридичних осіб та її ідентифікаційний код.
  4. Щодо повноваження адвоката як представника, автори, коментуючи ст. 44 ЦГЇК, досить детально зупинилися на аналізі документів, які посвід-чують його повноваження. При цьому вважається, що такий стародавній документ, як ордер, не повинен мати застосування у ЦПК, оскільки він не передбачений ні у Законі України «Про адвокатуру», ні у ЦК, з його змісту неможливо встановити повноваження представника. На підтвердження повноважень адвоката має подаватися договір.
  5. Положення про те, що до матеріалів справи обов'язково повинні бути приєднані оригінали документів, зазначені у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, зумовлено тим, що існують багатоаспектні довіреності, в яких одним із повноважень представника є участь у цивільному процесі. Однак існують довіреності, в яких обумовлене єдине повноваження пред-ставника - представництво у суді з одного питання. Такі оригінали довіре-ностей не можуть використовуватися в інших установах, тому вони можуть приєднуватися до матеріалів справи.
  6. Загалом можливість представництва за усною заявою має місце у ви-падку, коли особа бере участь у процесі разом із довірителем. Як правило, така заява про допуск до участі у справі висловлюється як клопотання та може висловлюватися на будь-якій стадії розгляду справи і заноситися до протоколу судового засідання, тому отримала на практиці назву прото-кольне призначення представника. Така заява є підставою для допуску представника у процес і дозволяє йому користуватися у процесі лише за-гальними