наванта-
  7 Фурса СЯ. Окреме провадження у цивільному процесі України.-К.: Вид-во КДУ, 1999.
  
  ГЛАВА 1. Стаття 5
  ження, у законі не може бути неточних, важливих чи неважливих норм, адже саме від цього залежить реальний захист прав суб'єктів цивільних процесуальних відносин.
  Щодо розуміння способів захисту цивільних справ судді посилаються на постанови пленумів Верховного Суду та стверджують, що саме Верховний Суд дає їм такі вказівки. Коли адвокат говорить про те, що постанови пленумів Верховного Суду мають необов'язковий характер для них, а тільки рекомендаційний, обґрунтовуючи це посиланням на ту обставину, що раніше у ЦПК була норма щодо обов'язковості постанов пленуму Верховного Суду для суддів та осіб, які застосовують право, а зараз вона виключена з Кодексу, то у відповідь знову надходить аргументація про те, що не-застосування суддями постанов пленумів Верховного Суду є підставою для їх дисциплінарної відповідальності. Для суду основні вимоги сконцентровані в умовах закону та матеріалах справи.
  Тобто спосіб захисту цивільного права, який застосовується судом повинен узгоджуватися із процесуальною природою видів проваджень цивільного судочинства.
  Так, наприклад, питання, пов'язані із визнанням та виконанням рішень іноземних судів, розглядаються за правилами, які спеціально передбачені у ЦПК для цієї категорії справ (розділ VIII ЦПК), справи, що стосуються видачі судового наказу розглядаються за спеціальними правилами, а не за правилами позовного чи окремого проваджень.
  Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом
  1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших