ання або не призначено опікуна чи піклувальника, її інтереси може представляти адміністрація таких закладів (ст. 66 ЦК).
  Щодо обмежено дієздатних, то вони можуть брати участь у справах, які не пов'язані з матеріальними вимогами, а можуть стосуватись особистих немайнових прав. Так, судом розглядається справа про розірвання шлюбу між жінкою та чоловіком, який обмежений у дієздатності, тому для встановлення дійсних причин розірвання шлюбу у справі повинен брати участь обмежений у дієздатності чоловік. Обмеження стосується лише матеріальних прав на розпорядження коштами такою особою, а не проце-:уальної дієздатності. Прикладом того, що обмежено дієздатна особа може звернутись сама, тобто не через представника до суду, свідчить ст. 37 ЦК, не йдеться про право цієї особи оскаржити дії піклувальника у випадку, коли він відмовив дати згоду на вчинення правочину, який виходить за межі побутового (ч. 3).
  3. У частині 3 однозначно встановлено, що права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном. Це положення ЦПК узгоджується зі ст. 44 ЦК, де йдеться про те, що на підставі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем проживання описує її майно та встановлює над ним опіку та призначає опікуна, який за ч. З ст. 44 приймає на себе зобов'язання щодо виконання цивільних обов'язків на користь такої особи, управляє цим майном в її інтересах. Опіка може бути також
  185
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  встановлена ще до визнання особи безвісно відсутньою у судовому порядку нотаріусом за заявою заінтересованої особи чи органу опіки та піклування. Тому формально виходячи із цього положення закону, опікун майна може захищати права такої особи у суді. На підтвердження своїх повноважень він повинен подати свідоцтво,