т усиновлення (ст. 254 ЦПК).
  Слід зазначити й те, що, виходячи із структури ЦПК (розділ І «Загальні положення») та системи цивільного процесуального права, інститут пред-ставництва є загальним інститутом цивільного процесу, тому представники можуть брати участь в інтересах інших осіб в апеляційному, касаційному провадженнях, у провадженнях у зв'язку з винятковими та нововияв-леними обставинами.
  Процесуальне представництво тісно пов'язане з конституційною гарантією права особи на правову допомогу, яка є новелою ЦПК. Так, у ст. 12 ЦПК зазначається про те, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами та іншими фахівцями у галузі права. Нині у нашій державі має місце проект спеціального акта, який регламентує процедуру надання правової допомоги особам, які беруть участь у справі, - це Закон України «Про правову допомогу»18. У цьому контексті цікавою для аналізу є також новела ЦПК, а саме ст. 43 ЦПК, в якій ідеться про те, що суд за певних обставин, які передбачені у цій нормі, може запропонувати органу опіки та піклування чи іншому органу, визначеному законом, призначити або замінити законного представника.
  Вважається доцільним акцентувати увагу й на тому, що у цій частині коментованої статті закладена певна суперечність зі ст. 169 ЦПК, в якій встановлено буквально: «Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники». Отже, не завжди особа може діяти в процесі лише через свого представника, оскільки до безпосередньої участі в процесі розгляду справи вона може бути викликана судом. Досить часто на практиці можна зустрітись із такою ситуацією, коли сторони ухиляються від явки до суду на вимогу останнього, посилаючись на ту обставину, що вони надали повноваження адвокату для представництва