щати своє порушене право у суді, призведуть ж значних проблем у судовій практиці.
  Але вийти із цієї ситуації можна. Для цього звернемося до аналізу яг. 292 ЦПК, де йдеться про коло суб'єктів, які мають право апеляційного аскарження, а саме: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив ітатання про їхні права та обов'язки. Саме при вирішенні питання про (ступ у процес правонаступника потрібно говорити про можливість його заступництва у матеріальних правах, тому якщо суд не допустив таке правонаступництво, він порушив потенційне матеріальне право особи або її хов'язок, який передбачений законом.
  Хоча у ч. 1 ст. 37 ЦПК йдеться про залучення правонаступника на будь-гкій стадії цивільного процесу, але таке положення потребує дослідження, а особливо щодо процесуального наступництва відповідача, який може :ути залучений у справу без його згоди, але виходячи із наступництва у матеріальних правах. Так, коли справа розглядається у суді першої нстанції і матеріальне наступництво мало місце саме у цей проміжок чагу, то процесуальний наступник відповідача може залучатися судом без гого згоди у процес до постановлення судового рішення. Якщо ж наступництво у матеріальних правах мало місце на стадії апеляційного та касаційного проваджень або при виконанні судового рішення, то процесуальне наступництво відповідача не може здійснюватися без його згоди, оскільки тішення фактично виносилося без участі у судовому процесі правонаступника.
  Нічого у цій нормі не зазначено про суб'єктів, які повинні ініціювати процесуальне наступництво, але, виходячи із тлумачення терміна «суд залучає», можна дійти висновку, що суд повинен вчиняти такі дії, але яким чином, яка процедура, до кого він звертається, до самих спадкоємців фізичної особи? Якщо відомостей про них немає в матеріалах справи, він що, повинен оголошувати