и (клопотання) немає, провадження у справі повинно закриватися, але така підстава не пе-
  175
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  редбачена у ст. 205 ЦПК та за аналогією тут не може застосовуватися п. 1 цієї норми, оскільки передбачуваний правонаступник позивачем не є. Крім того, правонаступник повинен подавати відповідну заяву-клопотан-ня, що відповідає принципу диспозитивності. Щодо пунктів 6, 7 ст. 205 ЦПК, тут йдеться про закриття провадження у справі, коли правовідносини не допускають процесуального правонаступництва.
  Заміна ж правопопередника-відповідача правонаступником відбувається незалежно від волі (згоди) останнього та, на думку авторів, повинна узгоджуватись з волею позивача, здійснюватися на підставі ухвали суду. Тобто у цьому випадку може застосовуватися аналогія статті 33 ЦПК, де має враховуватися воля позивача.
  Якщо у правонаступництві беруть участь декілька осіб як з боку позивача, так і з боку відповідача, суд повинен їх усіх про це повідомити. Що ж до вступу у процес кожного із правонаступників позивача, то це їхнє вільне волевиявлення, навіть і у тому випадку, коли за законом має місце обов'язкова активна співучасть.
  2. Процесуальне правонаступництво суттєво відрізняється від заміни неналежного відповідача за процесуальними підставами та наслідками, а саме: при заміні неналежного відповідача процес починається спочатку, а при правонаступництві продовжується щодо прав, то вони є обов'язковими для правонаступника у тій же самій мірі, в якій були обов'язковими для правопопередника, правонаступництво наступає внаслідок переміни суб'єктів спірних відносин, між якими існує матеріально-правовий зв'язок.
  У ст. Ї06 ЦПК 1963 р. йдеться про те, що суд допускає заміну відповідної сторони її правонаступником, а у ч. 1 цієї норми має місце положення про залучення судом для участі у справі