изначений термін за Ст. 203 ЦПК, а після його вступу продовжуватися, і ті права, які були при-тгзіанні правопопереднику, та ті дії, які він вчинив, є обов'язковими для правонаступника тією ж самою мірою, якою вони були обов'язковими для гравопопередника, оскільки права правопопередника та правонаступника збігаються і не суперечать між собою.
  Хоча у цій нормі не йдеться про те, що вступ у процес правонаступника зформляється ухвалою суду, але, на думку авторів, такий процесуальний акт є необхідним. Насамперед це обумовлено тим, що суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. 203 ЦПК зобов'язаний зупиняти провадження у справі до зступу у справу правонаступника, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, про що за ч. 2 ст. 201 ЦПК повинен постановити ухвалу.
  Вступаючи у процес, правонаступник має довести своє право на наступ-ництво прав та обов'язків конкретного суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Після його вступу у процес правонаступника і усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, суддя за ч. 1 ст. 204 ЦПК своєю ухвалою відновлює його. Тому, на думку авторів, у цій ухвалі повинно вирішуватися одночасно питання про допуск до участі у справі правонаступника та відновлення провадження у справі. Тому до-цільно таким положенням доповнити статтю 37 ЦПК.
  Слід звернути увагу на те, що суддя може відмовити у допуску до участі у справі правонаступника, якщо він не доведе своє право на це або пра-вовідносини не допускають правонаступництво. Тому у ст. 37 ЦПК має знайти місце положення про те, що ухвала про допуск у процес правонас-тупника оскарженню не підлягає, а ось на ухвалу про відмову допустити правонаступника у справу може бути подана скарга.
  Щодо заміни правопопередника-позивача, то потрібна згода, вірніше клопотання про це правонаступника. Якщо такої згоди