ої доцільності, тому ці два позови повинні бути розглянуті в одному судовому засіданні з одночасним врахуванням вимог як сторін, так і третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами та постановити одне спільне
  172
  
  ГЛАВА 4. Стаття 37
  г-ігзення, яким вирішити по суті вимоги як сторін, так і третьої особи до
  ИТІННІХ.
  Стаття 37. Процесуальне правонаступництво
  1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках .жлйни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі щ траві правонаступника відповідної сторони або третьої особи на щдь-якій стадії цивільного процесу.
  2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, ябов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку «ж замінив.
  1. Процесуальне правонаступництво - заміна сторін чи третіх осіб (пра-задопередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб'єкта спірних чи встановлених судом правовідносин. При процесуальному наступництві має місце перехід процесуальних прав та обов'язків Я час процесу від однієї особи, яка була стороною або третьою особою у інраві, до іншої, яка не брала участі у справі. Основою процесуального наступництва є наступництво у матеріальних правах та обов'язках. У теорії цивільного права виділяють два види наступництва: універсальне та сингулярне, коли правонаступництво відбувається щодо всіх прав та обов'язків суб'єкта цивільних відносин, а також лише певної частини таких прав та обов'язків.
  Процесуальне наступництво є завжди загальним щодо матеріального. 7: ото у цивільному процесі до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки та не може бути половинчастого (часткового) пра-зонаступництва. Наприклад, коли під час розгляду