ться в тому, щоб з'ясувати причини та реальну нездатність боржника повернути борг. Тому у такій ситуації можна констатувати, що у процесі розгляду такої справи може відбутися заміна боржника, піо випливає зі ст. 554 ЦК.
  Тому автор вважає, що заінтересована особа має бути наділеною у наказному провадженні відповідними процесуальними правами третьої особи. Зокрема, пропонується ввести до наказного провадження положення, згідно з яким заінтересовані (треті) особи будуть вправі звертатися до суду із заявою про скасування судового наказу, коли останнім порушуються їхні права або законні інтереси. У зв'язку з цим пропонується доповнити ст. 106 ЦПК відповідним положенням і викласти її так: «Заява боржника
  171
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  або третьої особи про скасування судового наказу, що подана в установле-ний строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ».
  Крім того, автор вважає, що судовий наказ не може видаватися, якщо він негативно впливатиме на права третіх осіб, які не були залучені до участі у справі. Наприклад, коли один із подружжя не був учасником кредитної операції, а в боржника не існує особистого майна, то стягнення про-водитиметься із спільного майна подружжя. У такому випадку судовий наказ впливатиме на права та інтереси другого з подружжя, що зумовлює його участь у такій справі.
  Автор не ставив питання й про те, що на відміну від інших проваджень цивільного судочинства у наказному провадженні не застосовується по-няття «справа», але це порушує прийняту в цивільному судочинстві термі-нологію тощо. Тому новели цивільного процесу мають швидкими темпами розвиватися і удосконалюватися на науковому рівні, оскільки права та інтереси громадян можуть постраждати