. Тоді законність вимоги стягувача стає сумнівною, якщо інше не і в доведено у суді. Так само письмовий документ може викликати сумніви в його достовірності, зокрема, таким може вважатися документ, в вожу підпис боржника підроблено. Однак в межах наказного провад-сення ці юридичні обставини перевірити неможливо через те, що спрощений порядок вирішення таких справ не допускає призначення експертиза тощо.
  Коли ж мова йде про обов'язки боржника, то вони можуть визначатися підставі письмового документа, який не викликатиме сумніву в його петовірності і суду не потрібно буде здійснювати складних операцій для окислення розміру боргу. Тобто автор вважає, що безспірним вважатиметься борг, який є стабільним і не підлягає складному розрахунку. Крім юго, у наказному провадженні суд не уповноважений на те, щоб обчислю-ЗЙНГИ і задовольняти вимоги стягувача, які стосуються додаткових стягаєш, з боржника. Наприклад, коли вимога стягувача про повернення бор-:упроводжуватиметься й вимогою про відшкодування моральної шко-ха. то суд має констатувати наявність спору про право, тобто про наявність у справі обставин, які не можуть бути обчислені у спрощеному порядку, а поребують доведення на підставі доказів, які не вважатимуться безспірними.
  Автор вважає, що такі випадки зумовлюють участь у таких справах не пльки стягувача і боржника, а й третіх осіб. Наприклад, коли у наказно-:у провадженні розглядається заява про стягнення з юридичної особи боргу, то вона може посилатися на те, що виступала у правовідносинах лише поручителем (гарантом) повернення кредиту, а тому не може вважатися їезпосереднім боржником. її участь у цьому процесі - третя особа без самостійних вимог на предмет спору і такий статус має діяти до тих пір, дони боржник не доведе, що він не здатен погасити борг. Інтерес же третьої особи виявлятиметься