ві укладати і посвідчувати у но-таріальному порядку договір купівлі-продажу з урахуванням інтересів кредитора, який у такому договорі може «фігурувати» як третя особа, що дає згоду на посвідчення договору купівлі-продажу, за яким частина коштів в установленому порядку переходить до кредитора. Такий вихід з правової ситуації дозволить зменшити втрати боржника, оскільки іноді кредитори просто очікують збільшення відсотків за борговим зобов'язанням і «забирають» заставлене майно за безцінь. Формально і за буквою закону перепон для нотаріусів посвідчувати такий договір не вбачається, якщо він складений без порушення прав кредитора.
  Якщо ж кредитор не бажає взяти участь у такому договорі, то вважається можливим такий спір вирішувати у судовому порядку, оскільки у такому випадку кредитор зловживає своїми правами і боржник штучно опиняється у важкому матеріальному стані. Зрозуміло, що це положення зумовлене тією ситуацією, коли вартість заставленого майна значно більша, ніж борг боржника. У такій ситуації з позовом до кредитора має звертатися боржник (продавець), а третьою особою на боці боржника має ставати особа, що має намір придбати товар (об'єкт), належний боржнику.
  У цій ситуації можливим вважається навіть попередній договір про про-даж належного боржнику товару (об'єкта), який може бути посвідчений у нотаріальному порядку.
  Якщо брати до уваги положення про роль продавця товару у подальшому цивільному процесі, то вона, за ст. 660 ЦК, не конкретизована, але ви-ходячи зі змісту фрази «покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі», продавцю від-ведена роль третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача.
  164
  \
  
  ГЛАВА 4. Стаття 35
  З таким положенням можна погодитися, оскільки притягати до участі
  у позовному провадженні другого