погляд на інститут «третіх осіб» у цивільному процесі // Юриспруденція: Теорія і практика. - 2005. - № 5 (7). - С. 31-35.
  160
  
  ГЛАВА 4. Стаття 35
  До процесу у справі вони досить різноманітні, але загальною та, на нашу
  думку найвагомішою є та, що рішення між сторонами може вплинути на
  особистості права та обов'язки третьої особи. Саме цією підставою в основному й зумовлений їхній вступ у процес. Найпоширенішою з них є підстава, яка передбачена нормами ЦК, де мова йде про право регресу, з яким у подальшому вправі звернутися одна зі сторін до третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору. Наприклад, коли директор звіль-
  НИВ працівника своїм наказом, то відповідачем має ставати під-
  приємство, установа, організація, а третьою особою - сам директор. Це положення зумовлене тим, що надалі власники підприємства або керівники вищестоящих установ вправі звернутися до директора з позовом, ЯКЩО у результаті незаконного звільнення підприємство зазнало істотних збитків з вини директора.
  Третя особа без самостійних вимог, як правило, не бере безпосередньої участі від власного імені у спірних відносинах між сторонами, про це свід-чать той факт, що вона не користується процесуальними правами сторона, хоча може виступати на стороні позивача або відповідача. Вона тільки пгз'язана правовим зв'язком з однією із сторін. Аналіз судової практики юказав, що у більшості випадків треті особи без самостійних вимог висту-пають на стороні відповідача, рідше на стороні позивача.
  Крім того, участь третіх осіб без самостійних вимог у процесі зумов-люється також недопущенням постановлення щодо останніх несприятли-вого для них рішення, оскільки користуючись комплексом процесуальних прав, передбачених у ст. 27 ЦПК, а саме, беручи участь у судовому за-сіданні, вони можуть подавати докази, брати участь