82 ЦПК 1963 р., де йшлося про предмет судового оскарження, не конкретизовано щодо яких (з точки зору матеріального права) порушених прав та свобод чи законних інтересів особа може звернутися до суду за захистом із скаргою, а у ст. 248і ЦПК 1963 р. зазначено тільки суб'єктів, чиї дії могли бути оскаржені у провадженні у спорах, що виникають із адміністративно-правових відносин. Саме така неточність (невизначеність) у законодавстві призводила на практиці до негативних наслідків, що судді у позовному провадженні розглядають позовні заяви на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, коли йшлося не про захист цивільних прав, тобто тих, які входять в предмет регулювання саме цивільного та інших приватних галузей права, а коли спір виник із адміністративного права, наприклад щодо правомірності дій ВАК України про присудження особі наукового ступеня доктора юридичних наук. Але така справа повинна була розглядатися не у позовному, а у провадженні у спорах, що виникають із адміністративно-правових відносин шляхом подання скарги, а не позовної заяви та у встановлені ст.2485 ЦПК 1963 р. строки, а саме: у двомісячний - коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів чи у місячний - з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги, орга-
  29
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ном, службовою особою вищого рівня щодо того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення, чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді, а не з дотриманням строків позовної давності.
  Один із авторів коментарю вважає доцільним прокоментувати випадок,