угого, тобто належного відповідача.
  Доцільно звернути увагу на такі випадки заміни відповідача, які виникають у судовій практиці, але законом вони не врегульовані, а саме: первісно позов був пред'явлений до належного відповідача, але у процесі розгляду справи відповідач перестав бути належним. Наприклад, коли батько передав дитину на виховання своїм батькам, які також мають відповідні права щодо онуків, то у цьому випадку, фактично, відповідач може бути змінений, якщо дід із бабусею відмовляються повернути дитину матері, в якої дитина залишена на виховання за рішенням суду. Отже, фактично відбулася зміна відповідача у справі й правопорушення пов'язане з діями інших осіб. Але доцільно відповідачем визначати не тільки батька, а й тих осіб, в яких дитина перебуває на момент розгляду справи на вихованні незаконно.
  Інший приклад має свідчити прб складність визначення відповідача. Так, на підставі договору оренди наймодавець передає приміщення наймачеві. Коли ж наймодавець пред'явив до суду позов про виселення наймача, останній передає приміщення у піднайом (ч. 1 ст. 774 ЦК). Хоча така передача наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можлива лише за згодою наймодавця, оскільки інше не було передбачене договором. Хоча наймач не вправі був вчиняти такі дії, але виселити наймача неможливо, оскільки він вже не займає приміщення. Звідси випливає, що первісного відповідача - належного - потрібно замінити на піднаймача, який в ході процесу став належним відповідачем. Але слід зазначити, що піднаймач не став правонаступником наймача, оскільки за договором піднайму до нього взагалі не перейшли ніякі права та чинним п. З ч. 1 ст. 783 ЦК договір піднайму підлягає розірванню як укладений без дозволу наймодавця. Постає питання: а яким чином повинен діяти суд?
  Звичайно на практиці суддя проводить таку