розгляду початок розгляду справ із самого початку є недоцільним;
  - на стадії судового розгляду суд може встановити неналежність сторін як позивача, так і відповідача до справи, але вступ нових учасників на цій стадії має призводити до початку слухання справи спочатку, про що мають право заявити нові суб'єкти цивільних процесуальних відносин.
  Таким чином, неналежний відповідач - це процесуальний статус особи, яка не повинна відповідати за позовом та щодо якої виключається «передбачення», яке мало місце при пред'явленні позову, про його відповідальність перед позивачем.
  Щодо позивача, то суд за ЦПК 2004 р. на відміну від старої редакції норми ст. 105 ЦПК, де йшлося про заміну неналежної сторони, проводить заміну тільки неналежного відповідача та не може проводити заміну нена-лежного позивача, оскільки порушуватиметься принцип диспозитивнос-ті, тому суд може розглянути вимогу неналежного позивача по суті та винести рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки неналежний позивач не має права вимоги. При цьому вважається, що суд за власною ініціативою може залучити до участі в справі належного, за його позицією позивача, як третю особу на боці позивача.
  На нашу думку, такі зміни є позитивними також і тому, що особа, яка звертається до суду, сама повинна визначитися зі способом захисту її пору-шеного права: чи потрібно їй звертатися саме до суду або до іншого юрис-дикційного органу, чи ця особа може утриматися від пред'явлення позову.
  При встановленні неналежності відповідача до справи суд за клопотан-ням позивача (ч. 1 ст. 33 ЦПК) може допустити його заміну на належного. Бачимо, що законодавець робить акцент на тому, що за загальним прави-лом на заміну відповідача повинно бути клопотання позивача. При заміні неналежного відповідача належним за згодою позивача, а точніше за його ініціативою,