віть за відсутності згоди на це позивача, який є ініціатором процесу, та саме він звернувся до суду за захистом порушеного права, доцільно звернутися до аналізу ст. 10 ЦПК (принцип змагальності) та сказати про те, що така ініціатива суду не відповідає ні принципу змагальності, ні принципу диспозитивності. Щодо виконання зобов'язань, то позивач може вимагати виконання солідарного зобов'язання від усіх солідарних боржників чи будь-кого з них, причому як повністю, так і в певній час-тині. Сам позивач може вибрати платоспроможного боржника та ставити питання про задоволення позову саме з нього. Тому відпадає доцільність притягнення інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
  Позов може бути пред'явлений до одного із солідарних відповідачів (боржників). У випадку його задоволення у повному обсязі відповідач у свою чергу може пред'явити позов до інших солідарних боржників. Тому можна дійти висновку, що саме позивачеві потрібно вирішувати цитання про притягнення до участі в справі другого відповідача, оскільки саме на нього покладено обов'язок щодо доказування своїх позовних вимог. За загальним правилом, справу завжди можна розглянути без другого відповідача, але в певних випадках це може потягнути до відмови у позові, тому суддя не повинен сам виявляти ініціативи щодо притягнення другого відповідача, а на нього покладається обов'язок щодо роз'яснення позивачеві його процесуальних прав та обов'язків та наслідків їхнього невиконання.
  Але із цього загального правила можуть бути винятки, коли мова йде про те, що можливий регресний позов зумовлює участь заінтересованих осіб як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача.
  Виникає запитання: які наслідки виникнуть, якщо суд без згоди позивача притягне до участі у справі другого відповідача? Позивач не пред'являв