коли мова йде про права та обов'язки учасників спільної сумісної власності, розподіл спад-щини тощо. В деяких випадках закон прямо вказує на необхідність при-тягнення до участі співучасників-співвідповідачів. Хоча в законі, а саме у статті 32 ЦПК, мова не йде про право та ініціативу суду щодо притягнення до участі у справі співвідповідачів, але, на думку авторів, така діяльність є правомірною, якщо це прямо передбачено у спеціальному законодавстві. Після притягнення до участі у справі співвідповідачів, якщо це має місце на стадії розгляду справи, провадження у справі має починатися спочатку. Щодо співпозивачів, то незалежно від вказівки закону на обов'язкову співучасть суд не може притягнути співпозивача до участі у справі, оскільки таке положення порушуватиме принцип диспозитив-ності.
  Щодо факультативної співучасті, то вона не має обов'язкового характеру та зумовлена обставинами процесуального характеру і допускається судом на власний розсуд. Але при цьому слід також враховувати, що підставами для її настання є однорідні вимоги, вони мають випливати із одних правовідносин та суд, допускаючи таку співучасть, керується принципом оптимізації цивільного процесу, який направлений на економію процесу-альних засобів та часу.
  Але при постановленні судового рішення за участю співучасників суд зобов'язаний у цьому процесуальному акті дати відповідь щодо прав і обо-в'язків кожного співучасника. На практиці бувають випадки, коли суд може відмовляти у задоволенні позову деяким зі співпозивачів. Щодо солідарної відповідальності співвідповідачів, то суд повинен в рішенні зазначити цю обставину або визначити частку кожного з них.
  3. Співучасники можуть доручити вести справу одному з них, за умови, що ця особа мала б повну цивільну процесуальну дієздатність. Повнова-ження представника одного або декількох із