г, визнання позову повністю або частково — усі ці розпорядчі дії обов'язково мають бути зазначені у судовому рішенні.
  Слід зазначити, що визнання позову відповідачем повністю або частково може розцінюватися як спосіб захисту його прав, оскільки у такому випадку судові витрати зменшуватимуться, а також зменшуватиметься час на розгляд справи.
  У теорії цивільного процесу невизнання позову розцінюється як заперечення проти позову. Заперечення поділяються на матеріальні та процесуальні. Так, до відповідача у порядку ст. 129 СК пред'явлений позов про визнання батьківства, відповідач не вважає себе батьком дитини, тому, з точки зору матеріального права, позов не визнає у повному обсязі. Відповідач може позов не визнавати і з процесуальної точки зору, наприклад, справа про поновлення на роботі судді районного суду не підсудна з урахуванням статей 109, 110 ЦПК районному суду, а повинна бути пред'явлена у вищу інстанцію (ч. 1 ст. 108 ЦПК). Невизнання позову відповідачем може здійснюватись і на змішаній основі, коли відповідач у справі є неналежним, тобто, з точки зору матеріального права, він не повинен відповідати за позовом, а з точки зору процесу - до нього не може бути пред'явлено позов, він має бути замінений на іншого відповідача (ст. 33 ЦПК).
  Виходячи із принципу рівності сторін та з метою захисту прав відповідача, крім права визнати позов повністю або частково, він законодавцем у ч. 2 ст. 31 ЦПК наділяється правом на пред'явлення зустрічного позову як одного із способів захисту його інтересів. Порядок, умови пред'явлення зустрічного позову передбачені статтями 123, 124 ЦПК10. Зустрічний позов має не тільки процесуальний зміст - формальна позовна заява відповідача про порушення його прав позивачем, а й правовий, оскільки таким чином відповідачем ставиться питання про те, що суд не повинен ставати