х причин. Відмова від позову означає відмову позивача від своєї ма-"еріально-правової вимоги та відмову від продовження процесу. Позивач шонсе відмовитися від позову повністю або частково, але в останньому ви-вглку за умови, якщо вимога є подільною, наприклад, розірвання шлюбу І стягнення аліментів. Тобто якщо позивач відмовиться від частини по-: з них вимог, то суд повинен цю частину позовних вимог виділити в окремо провадження та у цій частині провадження у справі закрити, постано-23ГПИ про це ухвалу, а іншу частину позовних вимог розглянути по суті а постановити рішення. На практиці бувають випадки, коли йдеться про к-зподіл спадкового майна, розподіл майна між подружжям, коли сторони доходять згоди щодо поділу конкретних об'єктів майна, можуть уклас-тп :.:ирову угоду, а щодо інших об'єктів слід, наприклад, проводити експертизу, розшукувати докази. Тому автори не бачать перешкод щодо мож-ливості виділу конкретних об'єктів, щодо яких досягнута згода по їх поділу та винесення судових рішень або затвердження мирової угоди та закриття у цій частині провадження у справі, а інші об'єкти виділяти в самостійне провадження та продовжувати розгляд справи по суті. У випадку відмови позивача від позову повністю суд повинен винести ухвалу про закриття провадження у справі та роз'яснити йому наслідки такого закриття, що повторне звернення до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав неможливе9.
  При прийнятті відмови від позову суд має перевірити добровільність такої відмови від позову, а також відсутність суперечностей з правами третіх осіб. Позивач може відмовитися від позову як у суді першої інстанції, так І в апеляційній та касаційній інстанціях, а також на стадії виконання, хоча фактично тут йдеться про відмову кредитора від виконання судового рішення.
  Крім