е йтут відчувається деяка неузгодженість, оскільки суду надано певне право вирішувати спірні відносини за аналогією закону або права (ч. 7 ст. 8 ЦПК). Тому при вирішенні спірних відносин суд може виходити за межі закону або договору5, коли правовідносини нечітко врегульовані законом і одна із сторін вимагає застосування аналогії закону або права.
  За статтею 15 ЦПК суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи про захист порушених, оспорюваних, невизнаних прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд та-ких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
  У зв'язку з цим як у теорії цивільного процесу, так і у законодавстві про цивільне судочинство має місце поділ судочинства на певні види провад-жень, серед яких виділяють позовне, окреме, наказне провадження.
  Позовне провадження - це один із видів цивільного судочинства, у якому суд розглядає спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, тобто приватного права.
  Автори у 2004 р. стикалися у судовій практиці з нерозумінням деякими суддями застосування певних способів захисту цивільних прав, передба-чених ЦК, та поширення їх на інші правовідносини, які ніякого відношення до цивільних не мають, наприклад спори, що виникали з адміністративного права між громадянами та адміністративними органами, розглядалися судом у позовному провадженні6.
  5 Докладніше див.: Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі.-К.:
  Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006.
  6 Фурса СЯ. Способи захисту цивільних прав за ЦК та проблеми їх реалізації у
  цивільному судочинстві // Юриспруденція: Теорія та практика.-2004.- №1(1).-
  С.35-39.
  28
  
  ГЛАВА 1. Стаття 4
  Читач може зауважити, що таке можливо, якщо під час