ідносин, які мали місце між сторонами до звернення до суду. Наприклад, один із співвласників трикімнатної приватизованої квартири вимагав від інших співвласників закріпити порядок користування певною кімнатою, яка більша за площею тієї частки, що належала йому за актом приватизації, на три метри. Він пояснював своє право на такий порядок користування тим, що постійно цією кімнатою користувався. Крім того, він вимагав, щоб у цій кімнаті проживала його дружина. Отже, у цьому випадку, позивач користувався лише ЖК і не враховував норм ЦК, оскільки спір мав місце, на його думку, лише щодо права проживання. У суді було поставлене питання про те,-що суд може закріпити за ним право користування лише в тому випадку, коли він відшкодує всім іншим співвласникам вартість 3 квадратних метрів житлової площі та змінить відповідно частки у праві спільної часткової власності. Інші співвласники звернулися до позивача із зустрічним позовом на підставі ст. 365 ЦК про викуп належної йому частки у спільній частковій власності. Тобто перед судом може поставати питання про різні способи вирішення спору.
  Наведені авторами аспекти позову не завжди адекватно сприймаються на практиці.
  По-перше, зміна предмета позову може мати місце у позовах зі складе-ним (мається на увазі декілька складових позову) предметом, тобто коли для повноцінного захисту суб'єктивного права чи законного інтересу одно-го способу захисту недостатньо, у зв'язку з чим потребується декілька взаємопов'язаних способів захисту (наприклад, поновлення на роботі та стягнення зарплати за вимушений прогул, тобто тут має місце дві вимоги). По-друге, уточнення предмета позову можливе як збільшення або змен-шення матеріальної вимоги в межах одного й того самого способу захисту порушеного права чи інтересу (наприклад, відшкодування шкоди, розподіл спільно набутого