винуватої сторони до відповідальності згідно із законом та до настання інших негативних наслідків. Наприклад, позивач у разі зміни місця знаходження зобов'язаний повідомити про це суд, якщо ж він цього не зробить, то до нього можуть не надійти повідомлення про розгляд справи, коли ж він не з'являтиметься на розгляд справи, то заява може бути залишена судом без руху (п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК).
  Загалом неналежне виконання обов'язків та користування своїми про-цесуальними правами призводить до програшу справи, тобто позивач може втратити свої матеріальні права, за якими він звернувся до суду, якщо він не доведе їх порушення, оспорення в суді. А відповідач може нести неадекватні правовому конфлікту з позивачем обов'язки, якщо не спростує надмірні або необґрунтовані претензії позивача.
  Тому слід зазначити, що обов'язки сторін можна також поділити на загальні та спеціальні. До загальних треба віднести такі: добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, дотримуватися порядку в судовому засіданні, виконувати розпорядження головуючого.
  Щодо спеціальних обов'язків, то вони досить різноманітні й залежать від предмета спору, стадії процесу, кожної конкретної правової ситуації, тобто від характеру та певних особливостей процесуальних дій.
  2. У ч. 2 цієї норми йдеться про комплекс процесуальних прав, які у теорії цивільного процесу на відміну від прав, які закріплені у ст. 27 ЦПК (загальні права), іменуються спеціальними, тому що ці права можуть здійснювати тільки позивач, відповідач, а також третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору.
  Автори з метою правильного розуміння значимості спеціальних прав сторін вважають за доцільне зупинитися на детальному аналізі прав позивача та відповідача. Так, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити предмет або підставу позову,