ов та на судовий захист порушених або ос-порюваних прав. У свою чергу право відповідача має бути врівноважене з правом позивача, тому законодавець з цією метою передбачив способи за-хисту інтересів відповідача, які можуть реалізуватися шляхом подання заперечень проти позову, що можуть мати як матеріальний, так і процесу-альний характер або пред'явлення зустрічного позову. Але таке врівнова-ження прав сторін не є їхньою тотожністю, оскільки право на позов не є тотожним запереченням проти позову або зустрічного позову.
  Зокрема, на ранній стадії процесу - порушення процесу розгляду спра-
  5 Шакарян М.С. Суб'ьектьі советского гражданского процессуального права. - М., 1970. - С. 86.
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ви - саме позивач має активну процесуальну позицію, а відповідач - пасивну.
  На відміну від інших учасників спірних правовідносин, до яких можуть належати треті особи без самостійних вимог, процесуальні представники, особи, які беруть участь у справі з метою давання висновку у справі, та інші сторони користуються широким колом як процесуальних, так і матеріальних прав, а також несуть передбачені ЦПК обов'язки.
  Але згідно з ч. З ст. 27 ЦПК вони добросовісно повинні користуватися своїми процесуальними правами та нести свої процесуальні обов'язки. У деяких випадках законом чітко закріплено положення, що певним правам сторін кореспондуються відповідні обов'язки, наприклад, за ч. 2 ст. 10 ЦПК, ст. 27 ЦПК при зверненні до суду особа має право подавати докази, але одночасно на сторону покладається обов'язок щодо доведення суду тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень - ч. З ст. 10 ЦПК.
  Недобросовісність користування сторонами процесуальними правами та невиконання покладених на них обов'язків призводить до негативних наслідків, які виявляються у притягненні