які захищають у цивільному процесі
  інтереси держави, поняття процесуальної правоздатності неприпустиме,
  оскільки правове положення цих суб'єктів визначається їхньою компе-
  Процесуальна ж правоздатність притаманна державі. Вона полягає в можливості держави у правоволодінні на захист своїх інтересів у суді через прокурора чи орган державної влади та місцевого самоврядування, наділяючи їх для цього відповідною компетенцією.
  Зауважимо, що прокурор і орган державної влади та місцевого самовря-| дування займають самостійне процесуальне становище при розгляді справ окремого провадження та законом вони віднесені до осіб, які беруть участь у справі.
  Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
  1. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
  2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.
  3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії
  цивільного процесу.
  4. Кожна зі сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.
  5. Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.
  1. Сторони ЦПК наділяються рівними процесуальними правами, а також несуть рівні процесуальні обов'язки - це умовний принцип, який спонукає до врівноваження прав сторін у процесі розгляду справи. Рівними можна вважати загальні права сторін як осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК). При цьому слід враховувати той фактор, що рівність прав сторін не означає їхню тотожність.
  Так, позивач має право на