відповідачем. Такі процесуальні наслідки можуть виникати в тому випадку, коли суд виділить заявлений позов в самостійне провадження і не об'єднає його з первісним позовом.
  Сторонами у процесі можуть бути фізичні та юридичні особи. Але основною умовою є те, що у цивільному процесі хоча б однією із сторін повинна бути фізична особа, наділена процесуальною право- та дієздатністю. Щодо установ, підприємств та організацій, то у цивільному процесі при визначенні їхнього процесуального становища враховується такий критерій, як правосуб'єктність, тобто це поняття ширше ніж діє- та правоздат-
  135
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ність. Фактично це можливість підприємств, організацій, установ, які не користуються правами юридичної особи, бути суб'єктами цивільних про-цесуальних відносин. Наприклад, орган опіки та піклування не є юридичною особою (це складова частина виконкому), але відповідно до закону ці органи мають право звертатися до суду з заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
  2. Формально статус позивачів та відповідачів можуть отримати особи, перелічені у ст. 2 ЦК, а не тільки перераховані у ч. 2 ст. ЗО ЦПК. Так, згідно зі ст. 2 ЦК, позивачами та відповідачами можуть стати:
  - фізичні особи та юридичні особи (далі - особи);
  - держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
  Якщо з особливостями процесуального становища фізичних осіб як позивача та відповідача на практиці не виникає труднощів, то процесуальне становище інших суб'єктів до останнього часу чітко не встановлене. Представництво інтересів держави та територіальних громад у суді мають здійснювати визначені у законодавстві суб'єкти.
  У ст. ЗО ЦПК мова йде тільки про те, що держава може бути стороною у процесі, але не встановлено перелік суб'єктів,