фі 1 глави 4 викликає зауваження, оскільки сторони, будучи учасниками цивільного процесу, взагалі є одночасно основними та обов'язковими суб'єктами позовного провадження, що є їх визначальною і специфічною рисою. Тому, на думку авторів, місце норм, які закріплюють процесуальне становище специфічних суб'єктів цивільного процесу, повинно узгоджуватися з назвою цього розділу, отож вони мають бути розташовані у главах, де йдеться про особливості позовного, окремого, наказного проваджень.
  1. Законом до сторін віднесено позивача та відповідача, але при цьому в ЦПК не розкрито сутність цих понять, що негативно впливає на сприйняття послідовності цивільного процесу та взаємозв'язку між різними його інститутами.
  Насамперед доцільно сказати про те, що сторони є суб'єктами спірних правовідносин майнового та особистого немайнового характеру, тобто коли спір виникає із цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних, корпоративних та інших правовідносин.
  Сторони - це особи, які беруть участь у справі від свого імені та з метою захисту своїх власних прав та інтересів, спір між якими про їхні суб'єктивні права та обов'язки має бути вирішений судом. Сторони - це суб'єкти
  134
  
  
  
  ГЛАВА 4. Стаття ЗО
  :.:>:::>: матеріальних правовідносин;, але слід враховувати те, що на момент пред'явлення позову вони є передбачуваними суб'єктами, оскільки гул може дати відповідь про їхні остаточні права та обов'язки тільки після розгляду справи по суті, тобто у судовому рішенні.
  Позивач - це особа, на захист порушених, оспорюваних, невизнаних об'єктивних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів якої пору-лгується цивільна справа у суді.
  Відповідач - це особа, яка вступає у процес або притягується судом до ;~:асті у справі за вказівкою і вимогою позивача. При цьому слід звернути рвагу на той аспект, що порушення