уть лише з моменту звернення до суду. При цьому потенційне право на звернення до суду як елемент правоздатності встановлюється у нормах матеріального права.
  У коментованій нормі йдеться лише про юридичних осіб, які набувають процесуальну правоздатність з моменту їх створення і припиняється вона з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Припинення (ліквідація) юридичної особи веде до припинення її проце-
  129
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  суальної правоздатності. Якщо юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення), то при розгляді цивільної справи з участю такої юридичної особи має місце процесуальне правонаступництво (ч. 1 ст. 37 ЦПК), тому правонаступники є також суб'єктами цивільного процесу, особами, які беруть участь у справі, тому й повинні бути передбачені у ст. 26 ЦПК. Така трансформація правоздатності юридичної особи властива юридичним особам різного виду і відрізняється від правоздатності фізичної особи, яка є персоніфікованою.
  В теорії цивільного процесу, крім терміна «цивільна правоздатність та дієздатність», розглядається інститут процесуальної правосуб'єкт-ності. Як зазначають деякі вчені, правоздатність і дієздатність у змісті статей 28, 29 ЦПК мають той недолік, що вони стосуються права мати права та обов'язки і здійснювати їх лише тоді, коли можливість бути суб'єктом процесуальних відносин для органів держави, підприємства, організації доповнюється також їх обов'язком5. Наприклад, органи опіки та піклування не є юридичною особою, але через їхні повноваження вони можуть бути особами, які беруть участь у справі, тобто суб'єктами цивільного процесу, оскільки на них покладається виконання певних функцій, зокрема, пред'явлення