сля її прийняття судом. Зокрема, якщо заява не буде прийнята судом, то процесуальні права у таких осіб не виникатимуть.
  Цивільною правоздатністю (статті 25, 26, 91 ЦК) та цивільною процесу-альною дієздатністю (ст. 28 ЦПК) наділяються як фізичні, так і юридичні особи, але відмінність між ними полягає в сприйнятті потенційних прав та можливості їхньої реалізації.
  Слід зазначити, що інститут цивільної процесуальної правоздатності -це загальний інститут цивільного процесу, який тісно пов'язаний із цивільною правоздатністю (правоздатністю в матеріальному праві, а саме: цивільному, сімейному, трудовому тощо). Цивільна процесуальна право-здатність поширюється не лише на перерахованих у цій нормі суб'єктів, а й на інших учасників процесу, зокрема, представників, експертів, пере-кладачів, свідків та суб'єктів, процесуальна діяльність яких передбачена ст. 45 ЦПК. Але на відміну від фізичних та юридичних осіб цивільна про-цесуальна правоздатність цих осіб не пов'язана з матеріальною. Якщо ма-теріальні інтереси диктують участь осіб у певній процесуальній ролі, то професійні якості експерта пов'язані з його спеціальним статусом.
  Щодо заявників та заінтересованих осіб, які за ст. 26, ч. 4 ст. 235 ЦПК є суб'єктами окремого провадження, також для здійснення своєї проце-суальної діяльності повинні наділятися комплексом процесуальних прав та обов'язків. Так, у ч. 1 ст. 235 ЦПК має місце положення, що під час роз-гляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки (мабуть, законодавець мав на увазі саме процесуальні права та обов'язки). Але у розділі IV, який регламентує процедуру розгляду справ окремого провадження, перелік процесуальних прав заявника та заінтересованих осіб відсутній. Тому ви-ходячи із ст. 26 ЦПК, в якій дається перелік осіб,