роцесу як у суді першої інстанції, так і в апеляційному і касаційному. Але знову ж це право осіб порушується судами. Так, у ч. 2 ст. 130 ЦПК (яка повинна бути загальною нормою, оскільки такий інститут має місце у касаційному провадженні (ст. 332 ЦПК), але не зрозуміла логіка законодавця, який передбачив попереднє судове засідання у суді першої інстанції та попередній розгляд справи (вже не судове засідання, хоча повинна у ЦПК мати місце уніфікація термінів та інститутів) йдеться про те, що попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В апеляційному провадженні всупереч логіці, теорії цивільного процесу відсутнє попереднє судове засідання, а в касаційному провадженні, тобто ст. 332 ЦПК, взагалі нічого не сказано про те, що особи, які беруть участь у справі, принаймні повинні хоча б повідомлятися про розгляд їхньої справи у попередньому судовому засіданні, коли їхня явка не є обов'язковою, таке положення у ЦПК взагалі відсутнє. Слід звернути увагу фахівців на те, що ст. 130 ЦПК має назву «Попереднє судове засідання», а ст. 332 ЦПК - «Попередній розгляд справи». Виникає запитання: це один і той самий інститут чи різні? Зразу ж виникає ще одне запитання: а що попередній розгляд справи судом касаційної інстанції про-водиться поза цивільною процесуальною формою - судовим засіданням чи в робочому порядку? Якщо такий розгляд проводиться поза цивільною процесуальною формою, тобто у робочому порядку, то, мабуть, він не повинен регламентуватися ЦПК. Виникає запитання: а чи поширюються загальні конституційні норми, які знайшли своє закріплення у ЦПК, на такі стадії цивільного процесу, як апеляційне та касаційне провадження? Як-
  123
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  що ні, то, мабуть, норми, які регламентують такі провадження, є некон-ституційними.