наказному) іншому провадженні вони участі не беруть.
  2. У ч. 2 коментованої норми зазначаються суб'єкти справ наказного та окремого провадження. Особами, які беруть участь у справі, у цих видах проваджень законодавець виділяє - заявників та інших заінтересованих осіб та їхніх представників. На думку авторів, представники також повинні бути виключені із цієї частини, виходячи із запропонованих у ч. 1 коментованої норми авторських міркувань. А от щодо заявників та інших заінтересованих осіб та їх участі у наказному та окремому провадженні як специфічних суб'єктів, то законодавець не послідовний у визначенні термінології. З цією метою доцільно звернутися та проаналізувати ч. 4 ст. 235 ЦК, де йдеться про те, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб. Така сама термінологія щодо суб'єктного складу має місце в інших нормах ЦПК, що регулюють процедуру розгляду справ окремого провадження, наприклад, статті 240, 244, 254 тощо. Тому можна дійти висновку, що в окремому провадженні специ-фічними суб'єктами є заявник та заінтересована особа. Що ж до наказного провадження, то, аналізуючи норми - статті 95, 98 ЦПК, можна помітити, що в ній вживається термін «заявник» та «боржник», а у ч. 2 ст. 102, п. З ч. 1 ст. 103 ЦПК вживаються терміни «стягувач» та «боржник», а у п. 6 ч. 1 цієї самої норми вживається термін «заявник», у статтях 104, 105, 106 ЦПК - має місце термін «боржник» та «стягувач». Крім того, у ст. 106 ЦПК вживається термін «сторони», під яким законодавець, мабуть, розуміє стягувача та боржника. Отже, законодавець є непослідовним у визначенні термінології, суб'єктного складу наказного провадження, тому необхідно уніфікувати ч. 2 ст. 26 ЦПК із нормами ЦПК, які рег-ламентують процедуру розгляду справ у порядку наказного провадження.
  3. У ч. З коментованої