аються певні процесуальні наслідки, головним із
  3Там само. - С. 9.
  4 Лисенков С.Л. Теоретичні питання конституційних культурних прав і свобод осо-би в Україні // Вісник Академії адвокатури України.-2004.-№1.-С.5-19. Там само. - С.9.
  25
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  яких є постановлення (винесення) судом судового рішення. Матеріальним змістом цього інституту є право на задоволення зазначених вимог, тобто право на судовий захист порушеного, невизнаного, оспорюваного права, свободи чи інтересу.
  2. У частині 2 даної норми йдеться про те, що у випадках, передбачених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Виходячи із сутності такої діяльності та правового становища суб'єктів, на яких ЦПК покладено таку функцію, цей інститут в теорії цивільного процесу та у законодавстві іменується процесуальним (судовим) представництвом, а особи-представниками (статті 38, 39, 40 ЦПК). Залежно від виду судового представництва можна виділити такі групи та їх представників. Так, ст. 39 ЦПК, у якій ідеться про законне представництво, передбачає, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до 14 років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їх батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. До інших осіб доцільно віднести таких суб'єктів - прокурор, органи опіки та піклування, патронатний вихователь тощо.
  У теорії цивільного процесу виділяють статутне представництво, тобто представництво інтересів юридичних осіб, яке може здійснюватися керівником юридичної особи (п. 2 ст. 42 ЦПК), договірне (добровільне) ~ адвокатом.
  Щодо захисту державних та суспільних інтересів, то до суду можуть звертатись прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування,