ого Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про виз-начення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодексом.
  Перш ніж перейти до коментування цієї норми слід знову повторитись, що право відводу - це загальний інститут цивільного процесу, тому він по-винен бути регламентований у ЦПК з урахування особливостей різних су-дових інстанцій чи застосовуватись за аналогією. На нашу думку, ч. 1 ко-ментованої норми регламентує наслідки відводу судді у суді першої інстанції, коли справа розглядається одноособово. Частину 2 коментованої норми можна за аналогією застосовувати до вирішення відводу в апе-ляційній та касаційній інстанціях, хоча в ЦПК чітко не зазначено, чи може право відводу мати місце у цих інстанціях.
  1. Якщо справа в суді першої інстанції розглядається одноособово, тобто одним суддею, то у разі задоволення заяви про відвід цьому судді, справа розглядається в тому самому суді, але іншим суддею. Нічого у ЦПК не сказано, хто призначає цього «іншого» суддю, який буде слухати справу замість відведеного. Але як свідчить практика, питання про передачу справи іншому судді у випадку задоволення відводу вирішується головою суду або його заступником чи особою, на яку покладено функцію щодо розподілу справ між суддями. Нічого у ЦПК не сказано про те, що ж відбу-вається із процесом, тобто із розглядом справи, при заміні судді у випадку задоволення відводу. На нашу думку, розгляд справи повинен бути відкладеним до вирішення питання про заміну судді, хоча це положення не знайшло свого законодавчого закріплення.
  Так, у главі 6 ЦПК мають місце такі ускладнення цивільного судочин-ства, як зупинення провадження у справі (статті 201-203 ЦПК), закриття провадження у справі (статті 205-206 ЦПК), залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК). Хоча відкладення