ереднього судового засідання суддя повинен також оголосити склад суду та роз'яснити особам, які беруть участь у справі, право на відвід. Але виникає запитання, якщо у попередньому судовому засіданні особи не врегулювали свій спір до судового розгляду, тобто як передбачено ч. 4 ст. 130 ЦПК судом не постановлено рішення при визнанні позову чи ухвали у разі відмови від позову чи затвердження мирової угоди, і суд переходить до підготовки справи до судового розгляду, а далі до стадії самого розгляду, то чи може заявлятись відвід на стадії судового розгляду, якщо він не був заявлений на стадії попереднього судового засідання, якщо для цього виникли підстави.
  Не дано законодавцем в ЦПК відповіді на запитання, чи може повторно заявлятись відвід на стадії судового розгляду, якщо він попередньо уже заявлявся у попередньому судовому засіданні, але у його задоволенні було відмовлено, а у особи з'явились докази, якими вона може вмотивувати та довести підстави заявленого відводу. На нашу думку, це право є безспір-ним, оскільки у ст. 166 ЦПК має місце положення про те, що суддя роз'яснює особам право на відвід саме на цій стадії. Тому законодавець повинен врахувати усі ці нюанси та узгодити між собою норми, які регламентують право відводу, із попереднім судовим засіданням.
  Коментуючи далі ч. З ст. 23 ЦПК слід висловити думку щодо права осіб заявляти відвід (самовідвід) після з'ясування обставин справи. На нашу думку, тут мається на увазі стадія судового розгляду, а саме розгляд справи по суті, тобто після початку розгляду справи по суті (ст. 173 ЦПК). За-явлення відводу на цій стадії дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Це положення, на думку авторів, заслуговує на увагу, оскільки гарантує особам