володіння певним соціальним інструментарієм, використання якого призводить до оволодіння певним соціальним благом. Так, реалізація повноважень, що входять до змісту, закріпленого у ч. 1 ст. 36 Конституції України, права громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, дає змогу створювати зазначені організації з метою використання їх для здійснення і захисту своїх прав та задоволення законних інтересів. При цьому автор зазначає, що Конституція України у ряді випадків повноваження, що за своїм змістом є свободою, називає правом, хоча їх реалізація безпосередньо не приводить до досягнення певного соціального блага, а лише до оволодіння певним «інструментом», використання якого приводить до оволодіння тим або іншим соціальним благом, а тому за своїм змістом є не правом, а свободою4.
  Але ці поняття вченим аналізуються з точки зору конституційного права. Перед вченими-процесуалістами постало набагато складніше завдання - як правильно слід розуміти та розрізняти такі поняття, як «право» та «свобода» з точки зору об'єктів судового захисту, коли особа його потребує. Такий підхід зумовлений наявністю видів проваджень цивільного судочинства.
  Кожній особі (заінтересованій. - С.Ф.) Конституцією гарантовано право на судовий захист. Право на судовий захист - юридичний інститут як матеріального, так і процесуального права. Він має матеріальний зміст та процесуальну форму і тягне за собою матеріальні та процесуальні наслідки. Його процесуальна форма - це цивільні процесуальні відносини, які виникають у разі звернення особи до суду і передбачають межі дозволеної поведінки суб'єктів цих відносин, встановлених законом. Зокрема, у межах цивільних процесуальних відносин визначають право на звернення до суду за судовим захистом, результатом цих правовідносин законом передбачаються