ментована стаття ЦПК, по-перше, передбачає певну форму та зміст відводу. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, тобто у відводі, який заявляється усно, та, на думку авторів, повинен також бути викладе-ним у письмовій формі та приєднуватись до матеріалів справи, мають бути зазначені підстави для відводу, які передбачені ЦПК. Щодо вмотивованості, то законодавець під нею розуміє не голослівну заяву про відвід, а кожна із підстав повинна бути підтверджена доказами, бо у противному разі такий відвід не підлягає задоволенню.
  Крім того, у коментованій частині законодавцем робиться акцент на то-му, що відвід повинен бути заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, тобто, за загальним правилом, з'ясування обставин справи має місце на стадії судового розгляду. Тому відвід може заявлятися на стадії судового розгляду, але саме у підготовчій частині судового засідання, тобто після відкриття суддею судового засідання,
  111
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  оскільки він регламентований у ст. 166 ЦПК, яка в ЦПК розташована в главі 4 «Судовий розгляд». Так, суд оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання та роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.
  Нічого у ЦПК не сказано про те, чи має місце інститут відводу на стадії попереднього судового засідання, оскільки ст. 130 ЦПК починається зразу ж з його мети. Але виходячи із аналізу ч. 11 даної норми слід сказати, що у ній має місце положення про те, що попереднє судове засідання проводиться з дотриманням загальних правил, встановлених ЦПК для судового розгляду. Тому згідно з розділом І «Загальні положення» інститут відводу (глава 3) - це загальний інститут, який стосується усього цивільного процесу в цілому, тому при проведенні попереднього