експерта та за-конність його висновку, при допомозі якого можуть обґрунтовуватись під-стави позову чи заперечення проти позову. Згідно зі ст. З Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження, чому перешкоджає будь-яка залежність експерта. Тому суддя при приз-наченні експертизи та залученні експерта до участі у судовому розгляді справи повинен встановити ці обставини та виходячи із ч. 1 ст. 23 ЦПК експерт та спеціаліст зобов'язані заявити самовідвід. Особливо, коли це питання стосується проведення повторної експертизи (ч. 2 ст. 150 ЦПК).
  Але виникає запитання, якщо експерт та спеціаліст не заявлять само-відвід, які санкції наступатимуть для них у випадку невиконання покла-деного на них обов'язку? Цим особам можуть також заявити відвід, як це передбачено ч. 2 ст. 23 ЦПК, особи, які беруть участь у справі.
  Експерт та спеціаліст не можуть брати участі у розгляді справи, якщо з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань. Так, особа може бути експертом у галузі медицини, але слід зазначити, що, наприклад, питання, які поставлені на вирішення, потребують спеціальних знань саме експерта-нейрохірурга, психіатра, а особа не володіє цими знаннями у достатньому обсязі та не спеціалізується у цій галузі. Тому такий експерт повинен заявити собі від-від, оскільки його неповний, суперечливий висновок не дасть відповідей на поставлені питання, або буде неправильним, а від нього залежатиме реальний захист прав людини. Крім того, така.некомпетентність експерта може призвести до проведення повторної, додаткової експертизи, при цьому доручати її проведення слід іншому експерту чи експертам. При ць-ому зазначимо й те, що особи, які беруть участь у цивільній