дового рішення. Наприклад, у певних категоріях справ, зокрема про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною, суд в обов'язковому порядку повинен призначити судово-психіатричну експертизу (ст. 239 ЦПК). Висновок експерта ґрунтується на спеціальних знаннях у галузі ремесла, науки, техніки тощо, тому він може суттєво вплинути на вирішення справи. У зв'язку з цим, крім відводу, до експерта може бути застосована кримінальна чи інша відповідальність та він приводиться до присяги (ч. 13 ст. 53, ст. 171 ЦПК).
  Перекладачеві також може бути заявлено відвід. Але підставами для відводу перекладача можуть бути ті, які передбачені у ст. 20 ЦПК, та при перекладі це може виявлятись у таких діях перекладача: він, незважаючи на те, що попереджається про кримінальну відповідальність, може здійснювати завідомо неправдивий переклад, допускати неточності та помилки у перекладі чи замовчувати та не перекладати певні обставини, які мають суттєве значення для постановлення законного та обґрунтованого рішення в інтересах однієї із сторін. Але на практиці досить поширеними є випадки, коли йдеться про переклад ходу юрисдикційного процесу, зокрема участь перекладача при розгляді цивільної справи, а перекладач хоча й володіє певною іноземною мовою, тобто є лише філологом, а не фахівцем у галузі права, тому він, можливо, сам не розуміє сутності певних процесуальних дій та правових ситуацій, тому може здійснити неправильний їх переклад, тобто він є некомпетентним. Авторами вже зазначалось про те, що підбір перекладача та вимоги, яким він повинен відповідати у цивільному процесі, мають дуже важливе значення для правильного розгляду справи2. Такими перекладачами можуть бути інспектовані перекладачі, тобто ті, які склали іспити у Міністерстві юстиції (аналогія судових експертів), тому така пропозиція потребує закріплення у