дя повинен залишити справу окремого провадження без розгляду та роз'яснити заінтересованим особам (у широкому розумінні) їх право на звернення до адміністративного суду зі скаргою.
  Що ж до поняття «свобода», то значення цього терміна настільки широке, що позбавить можливості правильно розуміти його як юридичний термін, що характеризує об'єкт судового захисту. Тому законодавцеві, застосовуючи такий термін доцільно було б розкрити його сутність у ЦПК.
  Проблема суб'єктивних прав та свобод, як зазначає С.Л. Лисенков, уже давно знаходиться у центрі уваги вітчизняної юридичної науки, але й досі існує низка проблем, щодо яких відсутнє вирішення, яке задовольняло б усіх їх дослідників. До таких проблем, як вважає автор, насамперед
  2 Фурса СЯ. Окреме провадження як складова частина цивільного процесу. - К.: Вілбор, 1998.-С.64.
  
  /
  ГЛАВА 1. Стаття З
  доцільно віднести і проблему визначення поняття і змісту як суб'єктивних прав і свобод у цілому, так і окремих їх видових груп. Але сьогодні перед науковцями стоїть завдання відшукання тих властивостей і ознак, що відображають найсуттєвіші характеристики всієї сукупності суб'єктивних прав та свобод людини та громадянина3. Конституція України говорячи про суб'єктивні права людини та громадянина застосовує два поняття: «право» і «свобода». У цьому контексті С.Л. Лисенков зазначає, що аналіз явищ, які ними позначаються, зумовлює такі особливості змісту вказаних понять. Право (суб'єктивне) - це певні повноваження суб'єкта, реалізація яких безпосередньо приводить до оволодіння тим або іншим соціальним благом. Так, наприклад, реалізація повноважень, що входять до змісту права на працю, безпосередньо забезпечує досягнення соціального блага -можливості заробляти собі на життя (ст. 43 Конституції України). Свобода (суб'єктивна) - це повноваження, що забезпечують