и постановленні рішення суддю безпосередньо можуть не цікавити саме наслідки, які викличе це рішення, але можуть мати місце обставини, які побічно впливатимуть на суддю при постановленні судового рішення, наприклад, перебування у підлеглості, товариські стосунки з однією із сторін, дія за принципом «я - тобі, а ти - мені». Але у будь-якому випадку при заявленні відводів особа, яка його заявила, чи її представник повинні подати конкретні докази на підтвердження обставин у прямій чи побічній зацікавленості судді.
  Досить часто на практиці багато суддів порушують правила суддівської етики, не задумуючись над наслідками, які можуть мати місце для них самих. Так, наприклад, суддя під час розгляду справи підвищує голос на сторону, постійно відмовляє у задоволенні клопотань щодо витребування, приєднання доказів до справи, знімає запитання, перебиває особу під час дачі пояснень, диктує секретарю судового засідання, які відомості із пояснень сторони слід заносити до протоколу судового засідання, а які ні, висловлює свою думку по суті справи до початку або під час її розгляду, чи пропонує одній із сторін пред'явити зустрічний позов, змінити предмет або підстави позову, сам із власної ініціативи витребовує докази на доведення підстав позову або заперечень проти позову, призначає експертизу. Усі ці дії судді повинні звичайно узгоджуватися із ст. 160 ЦПК, але не виливатися у свавілля, що змушує особу чи її представника сумніватися у неупередженості та необ'єктивності та реагувати на такі дії відповідним чином, заявляючи відвід судді чи пред'являючи позов до суду або судді.
  Але слід зазначити, що на практиці мають також місце випадки, коли сторони та їх адвокати недобросовісно користуються своїми процесуальними правами. Так, коли суддя професійно веде справу та вони передбачають для себе невигідні наслідки із