ідлягає відводу, якщо під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник (прокурор. - Авт.), секретар судового засідання. Автори вважають доцільним зупинитись на коментуванні положення, як розуміти, що суддя брав участь «під час попереднього вирішення цієї справи», оскільки воно є йевизначеиим, то на практиці викликає суттєві неузгод-женості. Автори хочуть акцентувати увагу на тому аспекті, що законода-вець вживає термін «цієї» справи, тому, якщо виходити із буквального аналізу закону, то мається на увазі саме даної цивільної справи, яка є предметом розгляду. Але, на нашу думку, в житті мають місце ситуації, коли цивільна справа може бути пов'язана із кримінальною справою, яка стосувалась однієї чи обох сторін цивільної справи, та участь у її розгляді брав прокурор, суддя, який є головуючим при розгляді даної цивільної справи. Можлива ситуація, коли суддя розглядав кримінальну справу, а потім він розглядає цивільний позов, що випливає із кримінальної спра-
  100
  
  ГЛАВА 3. Стаття 20
  и. Наприклад, особа була засуджена, але потім вирок було скасовано та :собу визнано невинуватою у скоєнні злочину. Тому усі ці обставини та-кзж можуть мати значення для заявлення відводу судді та повинні враховуватись при вирішенні такого питання, оскільки у особи є підстави сумніватись у безсторонності та неупередженості судді.
  Щодо поняття «цієї» цивільної справи, то ця ситуація може мати місце при розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційної, касаційної у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами, тому слід брати до уваги певні особливості. Зокрема, не допускається участь судді в тій самій справі у різних інстанціях, оскільки суддя, який уже брав участь у дій справі, вважатиметься упередженим. Це положення не враховується