овадження. Тому можна зробити висновок, що захист інтересу (охоронюваного законом інтересу. - С.Ф.) є окремим випадком та складовою частиною суб'єктивного права, але може бути самостійним об'єктом судового захисту у справах окремого провадження, який виявляється у встановленні наявності або відсутності певного юридичного факту (події, дії, стану) і в результаті встановлення останнього у особи виникне, зміниться або припиниться певне суб'єктивне право. Звичайно, інтерес заявника має не тільки процесуальний характер. Встановлення юридичного факту потрібне заявнику для подальшого здійснення суб'єктивних прав, які випливають із встановленого факту, але такі права особа отримає у органах, де підлягає реалізації судове рішення, наприклад, у нотаріуса, в органах РАЦСу, в органах соціального захисту населення, пенсійному фонді тощо. Аналізуючи ч. 6 ст. 235 ЦПК слід зазначити, що під час розгляду справ окремого провадження може виникнути спір про право, але останній може вирішуватися не тільки у позовному провадженні, а бути предметом розгляду адміністративного суду згідно з Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС)2. Так, у порядку окремого провадження, на підставі п. 2ч. 1ст. 256 ЦПК встановлюється факт перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання пенсії. Під час розгляду справи може виникнути спір з приводу правомірності дій пенсійного органу щодо можливості призначення пенсії заявнику у позасудовому порядку, оскільки у особи можуть бути наявними всі безспірні докази, які за нормативним актом, що регулює порядок призначення пенсії, могли бути підставою для призначення пенсії, але службова особа безпідставно відмовила громадянину у її призначенні. Тобто тут фактично має йтися не про встановлення юридичного факту, а про розгляд скарги на дії, рішення пенсійного органу. Тому