ази, висловлювати свої доводи, міркування з приводу постановлюваного у справі рішення.
  Щодо доцільності введення до нового ЦПК інституту народних засіда-телів, то автором уже висловлювалась з цього приводу відповідна думка1.
  3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються коле-гією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в уста-новленому законом порядку. До такої колегії входять: головуючий - суддя-доповідач, тобто той, якому розподілена справа, що знаходиться у його провадженні, та два професійні судді. Хоча у цій частині йдеться про те, що головуючий визначається із числа трьох суддів в установленому законом порядку. Але про цей порядок нічого не сказано в ЦПК, тобто яким чином та ким розподіляються справи між суддями, як визначається головуючий -суддя-доповідач. Тому така невизначеність ЦПК на практиці призводить до зловживань. Якщо взяти для прикладу суд першої інстанції, то, на відміну від ЦПК 1963 р., у ст. 118 нового ЦПК передбачено, що заява подається не безпосередньо судді, а шляхом подання до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється та передається судді в порядку черговості. Хоча у проекті ЦПК мало місце положення, що заява подається не інакше як через канцелярію суду, але це положення не знайшло свого відображення у новому ЦПК. Тому лише можна здогадуватися, що заява подається в канцелярію, оскільки саме там вона може бути зареєстрована. Щодо апеляційної інстанції, то апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, копія її направляється в апеляційний суд. За ч. 1 ст. 297 ЦПК справа з апеляційною скаргою із суду першої інстанції направляється в апеляційний суд, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Але у цій нормі нічого не сказано, хто передає справу у порядку черговості судді-доповідачу,