виконанням державної виконавчої служби;
  - третейська процедура ведеться мовою, яку обрали для себе сторони. В умовах надмірної русифікації України така можливість є досить важливою;
  - конфіденційність третейського розгляду також є важливою перевагою, оскільки третейський суд у переважній більшості випадків розглядає саме комерційні спори, жодна із сторін яких не бажає широкого розголосу комерційної таємниці.
  Але автори вважають важливим не тільки вирішення спору між сторонами, а й охорону і захист прав третіх осіб. Тому звертає на себе увагу питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді, які вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно. Треті особи не користуються правом оскарження рішення третейського суду.
  Отже, права третіх осіб у третейському суді вважаються обмеженими. Крім того, спробу обмежити права третіх осіб на оскарження рішення третейського суду, важко назвати законною. Навіть добровільна відмова від звернення до суду згідно з ч. З ст. З ЦПК не може вважатися дійсною. Тому треті особи не визнаватимуть рішення третейського суду і не виконуватимуть його.
  Взагалі, виконання рішень третейського суду згідно з вимогами законодавства та на практиці викликає істотні труднощі13.
  12 3 цим важко погодитися хоча б тому, що існує положення про можливість оскарження рішення третейського суду. Дійсно, апеляційне оскарження у цьому Законі не передбачено, але зі ст. 56 Закону випливає, що компетентний суд розглядає заяву про видачу виконавчого документа, а не третейський суд його видає. У цій нормі навіть зазначено обставини, які свідчать про можливість відмови у видачі виконавчого листа згідно з рішенням