аття З
  1) порушеного, невизнаного або оспорюваного права; 2) свободи; 3) інтересу.
  Щодо порушеного, невизнаного або оспорюваного права, то воно є об'єктом судового захисту у справах позовного провадження. Наявність такого права зумовлює виникнення спору між суб'єктами позовного провадження - сторонами. Спір виникає з цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних та інших правовідносин (приватного права).
  Але здійснення правозахисної та правоохоронної діяльності висувають перед державою проблему вирішення не тільки правових спорів, а й забезпечення інтересів громадян та юридичних осіб, коли через невизначеність фактичних обставин вони не можуть здійснити певні суб'єктивні права. Тому виникає потреба у захисті охоронюваного законом інтересу, який полягає у встановленні певного юридичного факту, в результаті встановлення якого у судовому порядку у особи виникне, зміниться або припиниться певне суб'єктивне право (статті 234, 256 ЦПК). Виходячи з буквального аналізу ч. 1 ст. З, вжитий законодавцем сполучник «чи» свідчить про те, що законодавець виокремлює об'єкти судового захисту, серед яких виділяє: право, свобода чи інтерес.
  Що ж до інтересу, то, на думку автора, у ЦПК доцільно зазначати не просто інтерес як соціологічну категорію, тобто можливість (наявність), яка виникла на основі соціального інтересу. А з точки зору цивільного процесу як юрисдикційної діяльності, що здійснюється від імені держави, слід говорити про «законний інтерес» або «інтерес, який охороняється законом» або «охоронюваний законом інтерес», як це мало місце у ст. 4 ЦПК 1963 р.
  Поняття «охоронюваний законом інтерес» та «право» належать до суто теоретичних, хоча мають безпосереднє застосування у ЦПК (статті 1, 3, 4), ці поняття тісно взаємопов'язані. Справді, захист суб'єктивних прав є також захистом інтересів, оскільки