ції норм нового ЦПК з урахуванням теорії цивільного процесу, відсутність теоретичних концепцій подальшого розвитку цивільного процесу тощо, про що автори неодноразово зазначали6.
  Коли ж постає питання про наукове обґрунтування компетенції суду, то його доцільно було визначити перед формулюванням норм ЦПК, а не після набрання ним чинності. Тепер на практиці заінтересовані особи зустрічаються з істотними проблемами при визначенні компетенції конк-ретного суду. Взагалі, діяльність судової гілки влади має підпорядкову-ватися принципу сприяння громадянам у захисті їхніх прав, а тому уск-ладнення судоустрою не може зумовлювати штучні проблеми для грома-дян.
  1. Спроба визначити компетенцію суду за ознаками, сформульованими у ч. 1 цієї норми, неодмінно наштовхнеться на необхідність з'ясувати, які ж конкретно правовідносини можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Це положення можна пояснити тим, що передумовою для створення Кодексу адміністративного судочинства мала стати чітка кваліфікація у законодавстві певних видів правовідносин. Наведений у
  2 Словник іншомовних слів. - К.: УРЕ, 1975. - С. 345.
  3 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підручник.-К.: Концерн
  «Видавничий Дім «ІнЮре», 2005.-С.189-227.
  4 Цивільний процес / За ред. Ю.В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - С.43-48.
  6 Цивільне процесуальне право України/ За ред. С.С.Бичкової. -К.: Атіка, 2006.-
  С.92-105.
  8 Фурса С.Я., Щербак С.В., Євтушенко О.І. Цивільний процес України: Проблеми
  та перспективи. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2006,- С.8-44.
  86
  
  ГЛАВА 2. Стаття 15
  . 1 цієї статті перелік правовідносин слід вважати не тільки приблизним, а й необмеженим. Отже, ця ознака не дозволить чітко встановити компе-тенцію суду у порядку цивільного судочинства.
  Більше того, серед позначених у переліку правовідносин